Тематика уроків

Відкриті уроки 

Тема: Польське повстання 1863-1864 рр. і Україна.

Мета:

     Визначити причини повстання; охарактеризувати взаємозв’язки поляків і українців під час повстання.

Розглянути перебіг польського повстання на Рівненщині;

Проаналізувати зміни в українській культурі після січневого повстання;

Розвивати вміння роботи з письмовими джерелами; встановлювати причинно-наслідкові зв'язки;

Виховувати толерантне ставлення до сусідів; на прикладі поляків прищеплювати патріотичні почуття до рідної землі і народу.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: мультимедійний проектор, історичний атлас, роздатковий матеріал на картках.

Основні поняття: «січневе повстання», «білі», «червоні», «прокламації», «Золота грамота», «Центральний національний комітет».

Основні дати:

Хід уроку:

1.      Організаційний момент

2.      Актуалізація опорних знань

За допомогою методу «Мозковий штурм», назвіть імена історичних діячів Старої громади і хлопоманів

       

       

3.      Мотивація навчальної діяльності

Девятокласники, сьогодні на уроці ми з вами спробуємо спростувати звичну схему історії ХІХ ст., яка говорить що є така собі магістральна залізнична лінія – східна Україна під Російською імперією, а поруч вузька, європейська – Україна під Австрійською імперією, і врешті бічна залізниця – Закарпатська Україна (теж у складі Австрійської імперії).

Формування нової України – це процес конфронтації українців з поляками і росіянами. Така конфронтація має назву «геополітичний трикутник». Безпосередньо тема нашого уроку «Польське повстання і Україна» є однією з важливих точок пропонованого трикутника.

Nic o nac bez nas (Що стосується нас без нас не вирішується) – епіграф уроку.

4.      Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу.

План:

1.      Причини повстання. Поляки і українці напередодні і під час повстання.

2.      Повстання на Рівненщині.

            3. Вплив повстання на українську культуру.

Учитель. Польське (або Січневе) повстання 1863–1864 рр. є одним з найвизначніших національно-визвольних виступів ХІХ ст.

За допомогою «Методу мікрофон» учні відповідають на питання:

1.      Які події європейського світу вплинули на піднесення патріотичного настрою поляків?

2.      Яка внутрішньополітична ситуація існувала в Російській імперії в кінці 50-х рр.?

Прогнозовані відповіді:

Учень.

1.      Провідні демократичні кола Польщі, натхнені змінами у тогочасній Європі, зокрема, об’єднанням Італії, і зростанням демократичних сил у європейських країнах активізували свою діяльність наприкінці 50-х рр. ХІХ ст.

2.      Після поразки в Кримській війні (1853-56 рр.), російське самодержавство, розуміючи свою відсталість, йде на ліберальні поступки, що посприяло утворенням у Російській імперії таємних радикально-демократичних організацій.

Учитель. У Польщі на початку 60-х рp. відбувся цілий ряд відкритих антиурядових виступів, як то: маніфестації 29 листопада 1860 p., 25 та 26 лютого 1861 р., а також 8 квітня 1861 р. організовані варшавським студентством, що мали на меті домагання розширення та дотримання російським урядом громадянських прав і проведення соціально-демократичних реформ. Апогеєм лютневих подій став виступ 27 лютого, що перейшов у релігійну процесію, яку було розстріляно російськими військами, в результаті чого загинуло п’ять жителів Варшави. У похороні загиблих, який відбувся 3 березня 1861 р. взяли участь представники усіх верств та віросповідань, зокрема єврейське населення на чолі з рабинами. Хрест над могилою загиблих згодом був усунений царською владою, а у храми Варшави почали вдиратися російські війська з метою попередження патріотичних молитовних зібрань. На знак протесту католицьке духовенство Варшави стало демонстративно зачиняти костьоли. Його приклад наслідували рабини, які зачинили синагоги. У більшості великих католицьких храмів Царства Польського, Північно-Західного та Південно-Західного краю було відправлено жалобні молебни за загиблими у Варшаві.

Під час розповіді грає гімн Польщі (марш Домбровський) і Boze coz Polska

Зрештою, російська влада запровадила у Королівстві військовий стан з жовтня 1861 р., а польські патріоти, у свою чергу, створили навесні 1862 р. Центральний Національний комітет і розпочали безпосередню підготовку до збройного повстання.

Робота з таблицею

«Напрямки польського визвольного руху»

Напрямки руху	Учасники	Засоби досягнення результату	Керівні особи
«Білі»	Переважно шляхтичі	Пасивний внутрішній спротив самодержавству, поступове поновлення Речі Посполитої у межах до 1772 р.	А.Замойський, М. Лангевич, Я. Гайштер
«Червоні»	Шляхтичі, інтелігенція, міщани, селяни.	Збройний виступ за звільнення Польщі.	А. Гіллер, В. Марчевський, О. Авейда, 3. Падлевський,  Я. Домбровський, К. Калиновський, 3. Сераковський

У такому конфронтаційному протистоянні російсько-польських інтересів, які поширилися, безумовно, і на українські терени, кожна зі сторін намагалася залучити українців на свою сторону. Здавалося б, українців багато що поєднувало саме з поляками – як одні, так і інші були поневоленими і боролися за відстоювання власних національних інтересів. Для розуміння цієї проблеми важливо, щонайперше, звернути прискіпливішу увагу на зміст тих зусиль, до яких вдавалися в цей час поляки, зазначимо лише, що, зрозуміло, їхні сили були далеко не співмірними силам російського самодержавства. Тому в той час, коли російська влада проводила тактику силового збереження існуючого режиму в межах кордонів створеної імперії, поляки активно провадили роботу по формуванню нового суспільства, власне, нації поляків.

Робота в міні-групах

Клас ділимо на групи

Робота з прокламаціями до польського і українського народів.

А) Селяни залишаються незадоволеними після так званого звільнення, яке зберегло їхню залежність, а отже, цілком можливими в найближчому часі можуть стати великі заворушення. Уряд, в свою чергу, не в силах розуміти суть подій і веде Росію до Пугачовщини, тому освічені кляси повинні взяти владу в свої руки, щоб врятувати народ від знущань: «Якщо суспільство не зробить цього, воно буде піддане терору, тому що уряд при своїй нездатності вести національні справи розумним чином, вдається до необхідности застосовувати систему утисків.

Б) Всі верстви суспільства повинні жити в згоді і взаємній любові, намагатися піднімати селян до кращого рівня життя через переведення їх у стан власників землі, а також наданням їм освіти. Необхідно повсюдно створювати школи, перевиховувати старших людей і молодь. Потрібно поширювати дух недовіри до уряду, не шукати у влади допомоги у вирішенні жодних питань, все необхідно вирішувати самим, власними силами. Необхідно єднатися й брататися всім станам поляків, а також євреям, які є такими ж поляками, тільки іншої віри, й усім разом трудитися для блага незалежности Польщі. До цього ж запрошувалися також жителі Литви і Руси, які, незважаючи на різницю станів, мов і віри, є також співвітчизниками поляків

В) «Польки! Ми довгий час чекали, міркуючи, чи будете носити траур, яким жодна полька не повинна нехтувати, а навпаки гордитися, що хоч таку невелику жертву може принести за тих, хто поліг за нас. Здогадуємося про причину, через яку не хочете цього робити – боїтеся відомих крючків. Соромтеся, прекрасні польки, облиште страх, набудьте зовнішности такої, яка пасувала б вам у теперішній нещасний для поляків час, одягніть чорне, залиште веселощі, молітеся, можливо, Творець помилує нас. При цьому, застерігаючи вас, залишаємося впевнені, що не захочете піддатися неприємностям, які очікують на вас за інших обставин. Добра бажаючі вам поляки»

Г) «Ми (поляки, від імени яких говорить Центральний Комітет) були позбавлені політичного існування насильно. Ми цього насильства ніколи не визнавали й не можемо визнати. Тому ми не визнаємо ані нових границь, ані правительств, основаних на руїнах нашої свободи. Для нас нема Польщі розділеної, для нас Польща єдина та, яка полягає у злуці Польщі, Литви й українців, без всякої гегемонії котрогось з трьох народів. Виходячи з такої точки погляду, ми змагаємося відбудувати Польщу в давніх границях, лишаючи народам, що живуть в тих границях, цебто литовцям та українцям, повну свободу оставатися в союзі з Польщею або устроїтися по своїй волі». І далі: «Вимагати од нас, поляків, щоб ми не домагались відбудування Польщі в давніх границях, значить, вимагати од нас визнати поділи і зректися сили, яку дає справі нашої свободи союз трьох народів, злучених в одну цілість»

Д) «Золота грамота» – в основному була спрямована на роз’яснення майбутньої політики Польської держави (після її відновлення) щодо земельного питання в Україні і ґарантувала, таким чином, закріплення за всіма селянами земель, які хто тримав, навічно й без викупу. У свою чергу, поміщикам, які втрачали такі землі, обіцяно було надати викуп з державного скарбу. Безземельним – будникам, бобилям, халупникам, двірським людям обіцяно було вирішити питання про наділ землею найвищою владою, як тільки така влада буде встановлена. Що ж до громадського устрою, то Грамота передбачала надати всі права, свободи і вольності усім станам суспільства: «Ручаєм і вічно обіцяєм свободу прав віри, якої хто придержується і вживання своєї мови в школах судах і других земських розправах»

Завдання:

-          До кого звернений пропонований документ?

-          Які ідеї містяться в наведеному документі?

-          Чи є у вказаній прокламації якісь гарантії українцям? Які суперечності пов’язані з вказаними обіцянками?

Учитель. Насправді керівники повстання відводили Правобережній Україні важливу роль, через низьку причин:

А) тут проживала велика кількість поляків - 9,2%;

Б) ці землі до 1772 року належали Речі Посполитій;

В) організовуючи тут збройний виступ, поляки сподівалися відволікти увагу царату від придушення повстання в Королівстві Польському.

На Правобережній Україні створюється «Центральний комітет на Русі», згодом «Провінційний комітет на Русі», який призначив керівників підготовки і проведення повстання в окремих губерніях. Ці обов'язки в Київській губернії поклали на штабс-капітана В. Рудннцького, в Подільській — на Яблоновського і у Волинській — на Е. Ружицького.

Серед героїв повстання українці — відомий Іван Нечай на прізвисько «Батько», лікар з Холмщини, який створив партизанський загін із 400 українців і поляків. Під псевдонімом «Князь» воював і поліг смертю героя в околицях міста Сєрадз інший українець — 21-річний Макар Драгомирецький. Літописці тих подій особливу шану віддають народженому під Ромнами (нині Сумщина) Андрієві Потебні. Офіцер-українець Андрій Потебня, який очолював військову організацію «Землі і волі», і ряд його сподвижників добровільно перейшли на бік повстанців. У бою під Піщаною Скалою (тепер у Польщі) Потебня загинув смертю героя

Наслідки повстання. Близько 20 повстанських загонів, що діяли у Правобережній Україні, були розгромлені, а частина з них перейшла на територію Галичини. Під час збройних сутичок було вбито 569 і поранено 109 повстанців, кілька тисяч обеззброєно і ув'язнено. Загальна ж кількість репресованих учасників повстання становила 4470 чоловік. Загалом у рядах польських повстанців за свободу Польщі билися 273 солдати, що перейшли з царської армії. Серед них: росіян — 186, українців — 51, білорусів — 16.

Періодична спроба самогубства відклалася аби в майбутньому остаточно вижити.

2.Повстання на Рівненщині (виступ учня з демонстрацією презентації)

3.      Вплив польського повстання на українську культуру.

Робота в міні-групах

1-а міні-група

Вплив польського повстання на написання М. Гоголем «Тараса Бульби» (під час розповіді звучить увертюра до опери Т. Бульба)

Січневе, як і Листопадове, повстання стимулювало розвиток полонофобських настроїв у Російській імперії. В Україні ця полонофобія мала свою специфіку. Царизм сприяв культивуванню тут козацького міфу, надаючи йому антипольського спрямування. Показовою в цьому плані була історія створення відомої повісті «Тарас Бульба» Миколою Гоголем. Твір цей, що був написаний незадовго після Листопадового повстання, мав відверто антипольський характер. Його редагував особисто сам цар Микола І. Останній також надав чималу фінансову підтримку авторові «Тараса Бульби». Однак культивування козацького міфу мало небажані для самодержавства наслідки. Воно сприяло розвитку українського руху і національної свідомості. Так, твір «Тарас Бульба» став настільною книжкою українофілів. Показовим тут є вірш «Гоголю» Тараса Шевченка, де автор звертається до образів «Тараса Бульби», сприймаючи їх як «українську славу». Цікаво, що приводом для ухвалення Ємського указу став український переклад «Тараса Бульби», в якому слова «русскій» були замінені на «український». І тому наприкінці повісті, де говорилося про «русского царя», раптом з’явився «український цар». Це, звісно, було трактоване царськими чиновниками як український сепаратизм.

2-а міні-група

Видання Валуєвського циркуляру

Незважаючи на стриману позицію українських діячів, Січневе повстання викликало хвилю репресій проти них. Царський уряд, який мав проблеми з польським національним рухом, зрозуміло, не хотів мати таких проблем з українським рухом. У зв’язку з цим було ухвалено Валуєвський циркуляр. У цьому документі, який з’явився в розпал повстання, йшлося, що ніякої малоросійської мови не було, немає і бути не може, що наріччя, яким розмовляє люд у Малоросії, — це та ж російська мова, щоправда «зіпсована впливом на неї Польщі». Цей документ не став офіційним державним актом. Він радше мав підзаконний і рекомендаційний характер, тому що у царській Росії закони скріплювалися підписом імператора. Циркуляр же був підписаний міністром.

3-я міні-група

Прийняття Емського указу

Логічним продовженням Валуєвського циркуляру став Емський указ 1876 р., підписаний імператором Олександром ІІ. І Валуєвський циркуляр, та Емський указ діяли до 1905 р. Вони стали сильним ударом по українській культурі.

Під впливом репресивних дій, пов’язаних з ухваленням Валуєвського циркуляру та Емського указу, українські діячі Центральної та Лівобережної України почали переносити свою діяльність на терени Галичини, де існували непогані можливості для розвитку українського руху. Завдячуючи цьому, вони зміцнили український рух у цьому краї, сприяли поборюванню популярного тут москвофільства. Не без їхнього впливу Галичина стала, умовно кажучи, «українським П’ємонтом».

4-а міні-група

Будівництво пам’ятника Б. Хмельницькому в Києві

Після Січневого повстання в Україні почав активно культивуватися міф про Богдана Хмельницького як діяча, що зробив «добру справу», приєднавши Україну до Росії. Ще в 1860 р. у Києві був створений комітет, який мав на меті спорудження в місті пам’ятника Хмельницькому, на чолі з Михайлом Юзефовичем. Січневе повстання, без сумніву, сприяло активізації роботи комітету по спорудженню пам’ятника Хмельницького.

5-а міні-група

Ліквідація греко-католицької (уніатської) церкви на Холмщині та південному Підляшші

Січневе повстання мало ще один серйозний наслідок для українського народу та української культури — ліквідацію греко-католицької (уніатської) церкви на Холмщині та південному Підляшші. Вірянами цієї церкви були українці. Сама ж церква об’єктивно допомагала їм зберігати українську ідентичність, служила завадою для русифікації.

Частина греко-католицького духовенства підтримала Січневе повстання. Наприклад, його учасником був син адміністратора Холмської уніатської єпархії. Південне Підляшшя, як уже йшлося, було одним із активніших повстанських регіонів. Дещо подібною була ситуація на Холмщині. Тому царизм поставив перед собою завдання ліквідувати греко-католицьку церкву на цих теренах.

Розпочався наступ на ченців-василіан як найбільш стійку частину цієї церкви, русифікувалося греко-католицьке шкільництво, здійснювався тиск на уніатське духовенство, зокрема ставилося питання про відмову від римо-католицьких елементів у греко-католицькому богослужінні. Щоправда, уніатські священнослужителі Холмщини й південного Підляшшя всіляко протидіяли цьому тиску. Останній холмський уніатський єпископ Михайло (Куземський) був проти переведення своїх вірян на православ’я. 1871 р. російська адміністрація усунула його з кафедри, і він змушений був покинути межі єпархії. Адміністратором Холмської єпархії призначили протоієрея Маркела Попеля, який ладний був служити російській владі.

На початках ліквідація греко-католицької церкви на Холмщині й південному Підляшші здійснювалася як процес «відновлення» православних традицій в уніатських церквах, а фактично як насадження тут російського православ’я. Передбачалося, що до початку 1874 р. завершиться остаточне очищення православних обрядів від латинських впливів. Це «відновлення» викликало різний супротив. Доходило навіть до кривавих ексцесів. У деяких селах (Дрелів, Пратулин) загинуло кілька селян, що захищали свої греко-католицькі храми.

18 лютого 1875 р. керівництво Хломської духовної консисторії на чолі з М. Попелем, не питаючись згоди парафіяльного духовенства, постановило скласти «Акт про возз’єднання Холмської греко-уніатської церкви з Російською православною церквою». Зрозуміло, що ініційований цей документ був російською адміністрацією. Насправді далеко не всі греко-католики, в тому числі й духовні особи, виявили бажання стати православними. Багато хто з них і далі дотримувалися уніатських традицій. Наслідком неприйняття греко-католиками Холмщини й південного Підляшшя російського православ’я став бойкот віруючих богослужінь у православних храмах, таємне сповідування уніатства, а то й перехід при нагоді до римо-католицизму. Не дивно, що 1905 р., коли в царській Росії проголошувалася свобода совісті й дозволялося відносно вільно змінювати свою конфесію, православні Холмщини й південного Підляшшя почали масово переходити з православ’я на римо-католицизм. Протягом 1905—1907 рр. таких виявилося понад 170 тисяч осіб. І це незважаючи на значні перепони, які чинила влада. Загалом кількість вірян Холмщини й південного Підляшшя, які змінили свою конфесію на римо-католицьку, становила близько 40 відсотків православних цього регіону. Політика православізації, яку здійснювала царська Росія в цьому регіоні, вела до втрати частиною українців Холмщини й південного Підляшшя своєї ідентичності. Прийнявши римо-католицизм, вони дедалі більше ідентифікували себе як поляків. Таким чином відбулася полонізація цих земель.

5.Узагальнення та систематизація знань

Для самоперевірки учням даються картки із пропонованими тестовими завданнями, які допоможуть перевірити і закріпити знання отриманні під час уроку.

1.Повстання 1863-64 рр. отримало назву:

А) січневе.    Б) листопадове.   В) липневе.    Г) травневе.

2. Яка з ознак не притаманна «білому» напрямку національного руху:

А) пасивний спротив самодержавству.  Б) переважали міщани.   В) складалися основному з шляхтичів.  Г) прагнули відновити Річ Посполиту в межах до 1772 р.

3. Як називалися документи-звернення польських патріотів до народу напередодні і під час повстання:

А) петиції.   Б) прокламації.   В) маніфестації.   Г) грамоти.

4. Відомий польський документ, який гарантував українцям автономію:

А) золота грамота.   Б) срібний лист.   В) червоний стяг.   Г) гербовий орел.

5. «Центральний національний комітет на Русі» - це:

А) установа, створена ІІІ таємним відділом Російської імперії.

Б) орган, створений польськими повстанцями.

В) орган українських народовців неприхильних до польського повстання.

Г) організація хлопоманів, що ставила цілі об'єднатися з польським національним рухом.

6. Найвідоміший українець-учасник польського повстання 1863-64 рр.:

А) А. Потебня.   Б) І. Нечай.   В) М. Драгомирецький.   Г) Е. Ружицький.

7. Місто на Рівненщині, де знаходиться близько 200 польських поховань часів 1863-64 рр.:

А) Дубно.   Б) Рівне.   В) Острог.    Г) Радивилів.

8. Коли було відкрито пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві:

А) 1878 р.   Б) 1888 р.   В) 1898 р.   Г) 1868 р.

9. Повстання на Волині поляки називають:

А) травневим.   Б) січневим.   В) жовтневим.   Г) серпневим.

10. Вкажіть рік прийняття «Акту про возз’єднання Холмської греко-уніатської церкви з Російською православною церквою»:

А) 1875.   Б) 1879.   В) 1885.   Г) 1898.

6. Підсумки. Отже, на протязі уроку, слідуючи пропонованій схемі «геополітичного трикутника», ми переконалися у його дієвості. Взаємозв’язки сторін несли як позитивні так і негативні наслідки для українців. Нехай польський патріотизм підживлює вашу снагу на благо Вітчизни. Миру в країні і в серцях кожного присутнього.

7. Домашнє завдання.

1. Скласти історичний портрет А. Потебні

2. Творче завдання. «Польські повстання нерідко називають черговою спробою самогубства». Як ви розумієте це твердження? Чи доцільно полякам було організовувати повстання 1863-64 рр.? Свою відповідь обґрунтуйте.

Список використаних джерел та літератури:

1.      Борисенко В. Курс Української історії. З найдавніших часів до ХХ ст. – К., 1998.

2.      Ім'я загублене в архівах . - http://biblio.lib.kherson.ua/imya-zagublene.htm

3.      Щербакова О. А. До проблеми пробудження силу духу нових людей у Київському ун-ті. - http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=341

4.      Житецький Павло Гнатович http://www.spadshina.com/programs/vidatni-ukrayintsi/zhitetskij-pavlo-gnatovich/?_offset%5b0%5d=4&

5.      Шпор люк Р. Модерна нація починається зі слів: «Ми різні, але всі - українці». - http://www.istpravda.com.ua/articles/4f36eb99f1786/

6.      Кралюк П. М. Вплив польського січневого повстання на розвиток української культури http://www.day.kiev.ua/uk/article/istoriya-i-ya/vpliv-polskogo-sichnevogo-povstannya-na-rozvitok-ukrayinskoyi-kulturi

7.      http://cdiak.archives.gov.ua/

8.      Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5/6.

9.      Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: від найдавніших часів до наших днів. – Львів, 2002. – 605 с.

10.  Лозинський М. Польський і руський революційний рух. – К., 1907. – С. 29.

11.  http://gazeta.dt.ua/history/andriy-potebnya-vipiti-chashu-doli-do-dna-_.html

Тема: Політика прискорення та її наслідки в Україні

Мета:

·        На конкретних прикладах через відеоматеріали та документи показати необхідність суспільних перетворень в СРСР та Україні, розкрити суть перебудовчих процесів та їх особливості в Україні;

·        Сприяти розвитку уваги, пам’яті, оволодінню учнями операціями розумової діяльності (аналіз, синтез, систематизація, класифікація, узагальнення)

·        Працювати над розвитком критичного мислення учнів

·        Ознайомити вихованців із засобами взаємовідносин держави та громадян; сприяти засвоєнню позитивного досвіду будівництва демократичної держави, громадянського суспільства.

·        Розвивати комунікативну та соціальну компетентності, виховувати толерантне ставлення до подій минулого

·         Виховувати учнів у дусі патріотизму і утверджувати ідеали демократії. Сприяти осмисленню ролі людини в історії та її відповідальності за свої вчинки

Очікувані результати      

Після цього уроку учні зможуть:

·        визначати хронологічну послідовність головних подій періоду «перебудови» в Україні;

·        на основі різних джерел інформації: характеризувати внутрішньополітичне та соціально-економічне становище України у другій половині 80-х pp. XXст.;

·        описувати повсякденне життя та визначати зміни, пов’язані з процесами «перебудови» суспільного життя                                                

Обладнання: підручник, документи, тестові завдання, відеоматеріали, ноутбук, історичні атласи та карта

Основні поняття і терміни: перебудова, стратегія «прискорення», демократизація, гласність,  антиалкогольна кампанія.

Основні дати: 1985 - 1991 рр.. - період перебудови в СРСР; квітень 1985 року – Пленум ЦК КПРС

 Методи роботи на уроці:

1. Словесні (розповідь, бесіда).

2. Пояснювально – ілюстративні (робота з таблицями, історичними джерелами, з підручником, словникова робота).

3. Інтерактивні (робота в парах, ПРЕС, самоаналіз умінь і навичок);

Форми роботи на уроці:

1. ПРЕС

2. Робота над ключовим питанням уроку.

3. Самостійна робота учнів з історичними джерелами.

4. Робота з підручником.

5. Висвітлення учнями власних позицій щодо питань уроку.

6. Оцінювання роботи учнів на уроці.

7. Використання ІКТ.

Тип уроку: урок формування і вдосконалення знань, умінь і навичок

Хід уроку

І. Організація класу до уроку

ІІ. Перевірка та закріплення знань учнів. (до 10 хв.)

Виконання різнорівневих тестових завдань з теми «Україна в період загострення кризи радянської системи (середина 60-х – початок 80-х років)»

Робота в парі (взаємо перевірка)

1.  Як називалася політика, що заперечувала будь-яку спробу оновлення суспільства,  консервувалА  існуючий  режим  наростання  кризи  радянського ладу?

• А  «Відлига»;
• Б  «застою»;
• В  «пробудження»;
• Г  «замороження».

2.  Фаза  суспільного  розвитку,  перехідна  між  соціалізмом  і  комунізмом в 1960–1970-х рр., отримала назву:

• А  «квітучого соціалізму»;
• Б  «оновленого соціалізму»;
• В  «розвиненого соціалізму»;
• Г  «здорового соціалізму».

3.  Як  називалася  партійно-господарська  верхівка,  яка  посідала  панівне становище в системі управління державою?

• А  Авторитети;
• Б  дипломати;
• В  номенклатура;
• Г  дисиденти.

4.  Історичний процес швидкого  зростання старих  і появи нових міст  та підвищення їхньої ролі в економічному і культурному житті суспільства називають:

• А  мілітаризація;
• Б  асиміляція;
• В  колонізація;
• Г  урбанізація.

5.  Демонстрація проти арештів української  інтеліґенції в київському кінотеатрі «Україна» відбулася у:

• А  вересні 1965 р.;
• Б  березні 1966 р.;
• В  травні 1967 р.;
• Г  січні 1968 р.

6.  Усунення П. Шелеста з посади першого секретаря ЦК КП України сталося у:

• А  січні 1968 р.;
• Б  березні 1968 р.;
• В  квітні 1970 р.;
• Г  травні 1972 р.            
•  

7. Співвіднесіть прізвища діячів з фактами їхньої біографії.

А  М. Руденко	1  президент Академії наук УРСР
Б  Й. Тереля	2  лідер Української Гельсінської спілки
В  Б. Патон	3  головний редактор журналу «Український вісник»
Г  В. Чорновіл	4  лідер релігійних дисидентів
	5  кінорежисер, що поставив фільми «Вавилон ХХ» та «Білий птах з чорною відзнакою».

8. Розташуйте у логічній послідовності:

• А  В. Чорновіл підготував збірку матеріалів «Лихо з розуму» про арешти в Україні;
• Б  перша хвиля арештів дисидентів України;
• В  нові репресії проти української інтеліґенції;
• Г  протест  139 діячів  культури України  проти  арештів  тА  утисків  української культури

ВІДПОВІДІ

1          2          3          4          5          6         

Б          В         В         Г          А         Г         

7. А – 2, Б-4, В-1, Г-3.                                 

8. А-2, Б-1, В-4, Г-3.                                   

ІІІ. Визначення цілей уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.

v Прийом «Занурення в урок»

Пропонуємо учням проаналізувати історичний анекдот.

. Приїхав кореспондент до села й запитує колгоспників:

-         У вас голова колгоспу перебудувався?

-         Так.

-         А секретар місцевої партійної організації?

-         Теж перебудувався.

-         А аргоном?

-         А ось агроном не встиг. Лісу не вистачило.

Про який історичний період йде мова?

Як до описаного суспільного явища ставилося населення країни?

Очікувані відповіді:

П Е Р Е Б У Д О В А (рос. «перестройка») — теоретично-політична програма реформування командно-адміністративної, бюрократичної соціальної системи СРСР. Метою перебудови був перехід до демократичного соціалізму та ринкової економіки.

Коротка розповідь вчителя про початок «перебудови»

На середину 80-х рр. СРСР охопила економічна, соціальна і політична криза, що безпосередньо відбивалася на морально-психологічному стані суспільства. Спроби реанімувати систему силовими методами під час короткого перебування при владі Ю. Андропова (листопад 1982 р. —лютий 1984 р.) не виправдали себе. Обрання на вищі партійні й державні посади престарілого і тяжко хворого К. Черненка перетворилося на загальний фарс, проте за ним стояли консервативні, неосталіністські сили.

Період 1982-1985 – відомий як парад генсеків.

У березні 1985 р., після смерті К. Черненка, постало питання про нового генерального секретаря ЦК КПРС. На пленумі ЦК КПРС (11 березня) лідером партії, за вирішальної підтримка А. Громика, було обрано 54-річного секретаря ЦК КПРС І члена політбюро Михайла Горбачова, який уособлював реформаторське крило вищого керівництва КПРС. На квітневому пленумі 1985 року Горбачов вперше заявив про «необхідність перебудови господарського механізму».

ІV. Етап формування і вдосконалення знань, умінь і навичок учнів

1.     Робота у групах                                                                                       Завдання для 1групи:

спираючись на матеріал підручника ( С. 203-204) і роздатковий матеріал визначте причини «перебудови».

Причини перебудови:

1. Очевидна науково-технічна відсталість країни порівняно з передовими західними країнами, що дедалі поглиблювалась.

2. Уповільнення темпів економічного розвитку.

3. Низька якість більшості вітчизняних промислових товарів.

4. Неспроможність колгоспно-радгоспного ладу забезпечити країну продуктами сільського господарства.

5. Вражаюча безгосподарність в усіх ланках народногосподарського комплексу.

6. Нездатність режиму забезпечити більш-менш задовільний рівень життя для своїх громадян.

7. Нескінченні дефіцити найнеобхідніших продуктів і товарів.

8. Нещадне переслідування владою будь-яких форм дисидентства, інакомислення та опозиції.

9. Всевладдя партноменклатури.

10. Значне поширення корупції, соціальної апатії, пияцтва та інших негараздів у радянському суспільстві.

Завдання для 2 групи:

Ø спираючись на матеріал підручника і роздатковий матеріал, охарактеризуйте політику «прискорення» та її наслідки в Україні.(С. 206-207)

Політика «прискорення» та її наслідки в Україні

Прискорення — це політика, яка передбачає розроблення довготривалих заходів, спрямованих на прискорений соціально-

економічний розвиток країни, широке впровадження досягнень НТР,

реорганізацію управлінської структури, пріоритетний розвиток

машинобудування, на основі чого вирішити традиційні соціальні

проблеми — житлову, продовольчу, забезпечення населення товарами

повсякденного вжитку тощо.

Квітень 1985 р. Пленум ЦК КПРС. Проголошено курс на «прискорення

соціально-економічного розвитку радянського суспільства».

Заходи щодо здійснення прискорення

1. Впровадження досягнень НТР.

2. До 2000 р. створити виробничий потенціал, що дорівнював би створеному за попередні 70 років.

3. Реорганізація управління виробництвом, активізація людського чинника.

4. Підвищення продуктивності праці.

5. Пріоритетний розвиток машинобудування і його технічне переозброєння.

6. Посилення відповідальності керівників усіх рівнів.

7. Виправлення окремих деформацій в економіці.

8. Удосконалення планування і зміцнення дисципліни.

9. Посилення управління господарським механізмом.

10. На основі прискорення вирішити соціальні проблеми — житлову. продовольчу, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку.

Відбувалися численні всесоюзні та всеукраїнські наради, збори трудових колективів, мітинги, на яких схвалювався курс квітневого (1985 р.) пленуму ЦК КПРС, давалися рекомендації щодо науково-технічного прогресу, впровадження нових методів господарювання і посилення їхнього впливу на прискорення науково-технічного прогресу.

1986 р. XXVII з’їзд КПРС, який підтвердив курс на прискорення.

Ставилося завдання за три п’ятирічки створити виробничий потенціал, що приблизно дорівнював би вже накопиченому за роки радянської влади. Подвоєння національного доходу передбачалося забезпечити завдяки підвищенню продуктивності праці у 2,3-2,5 рази.

Висновки

1. Гасло «прискорення» залишилося лише гаслом, бо реальної обґрунтованої програми керівництво Комуністичної партії не розробило.

2. Започаткована «стратегія прискорення» на практиці не здійснювалася, а виявилася лише пропагандистським закликом.

3. Політика «прискорення» не була нічим обґрунтована, передбачала без суттєвих змін у системі виробничих відносин, без змін форм власності й політичного устрою до 2000 р. здійснити значне економічне зростання і розв’язати всі соціальні проблеми радянського суспільства: продовольчу, житлову, забезпечення населення товарами повсякденного попиту, ліквідацію черг і дефіциту.

4. «Прискорення» не могло дати відчутних результатів без «розкріпачення» особистої ініціативи виробника, без перебудови економіки на ринкових засадаХх

Завдання для 3 групи:

Ø спираючись на матеріал підручника, роздатковому матеріалу визначте основні економічні перетворення в Україні доби горбачовської перебудови. (С.207-209).

 Реформування економіки проявилося у реорганізації управління господарством на принципах госпрозрахунку, наданні підприємствам самостійності, самоуправління й самофінансування, запровадженні орендних і кооперативних форм господарювання, створенні асоціацій, малих підприємств і спільних підприємств з іноземними фірмами. Однак спроби економічних реформ виявилися невдалими. Стрімке підвищення зарплат призвело до збільшення дефіциту продовольчих і промислових товарів, зростання цін і темпів інфляції, обміну підприємствами промислової продукції за бартером, запровадження продажу продуктів і товарів за картками споживача з купонами. Причинами невдач економічних реформ стали відсутність науково обґрунтованої стратегії розвитку, непослідовність і некомпетентність керівництва у здійсненні реформ, прагнення поєднати несумісні адміністративно-командну й ринкову економічні моделі, опір консервативних сил у партійному й державному апараті.

Презентація результатів роботи груп

 Вчитель. Період перебудови мав декілька етапів І етап перебудови (квітень 1985 - січень 1987 р.)

Визрівання політичного курсу перебудови. Трансформація радянського суспільства розпочалася як типова революція «згори».

У квітні 1985 р. на Пленумі ЦК КПРС було проголошено курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни. Провідними його елементами було визначено інтенсифікацію економіки, прискорення науково-технічного прогресу, активізацію «людського фактора», перебудову управління та планування, удосконалення структурної та інвестиційної політики, підвищення організованості й дисципліни, поліпшення стилю діяльності, обґрунтовані кадрові зміни (термін «перебудова» вживався тоді лише в контексті поліпшення управління господарським механізмом). Перетворення на початковому етапі не були системними і стосувалися передусім економіки (наведення елементарного порядку, зміцнення трудової та технологічної дисципліни, підвищення відповідальності кадрів тощо).

Характерні ознаки першого періоду:

1. Джерелом реформаторських імпульсів є політичний центр держави.

2. Вичікувальна позиція апарату партійно-державних органів.

3. Визрівання потреби в політичних узагальненнях та чіткій програмі перебудови.

4. Консерватизм, інертність, зорієнтованість на політичний центр суспільної думки.

2.     Фронтальна робота з класом

Робота з документами  опрацюйте уривки з історичних документів та визначте, які сподівання покладав народ на процес «перебудови»

1. Леонід Кравчук, перший президент України

«Нам хотілося, щоб все це змінилося: цей консерватизм, щорічні похорони генсека, щорічні виклики вночі, писати від ЦК траурні документи… Все це настільки вже обридло, настільки було неавторитетним, що коли було проголошено перебудову й визначено основні її шляхи — насамперед науково-технічний прогрес (це те, на чому найдовше у своїй доповіді

зосередився Горбачов: що нам потрібні нові технології, що ми не можемо відставати від Заходу)— це було сприйнято більшою частиною пленуму на «ура». …Основне значення перебудови полягало в тому, що вона відкрила очі партійним керівникам, інтелігенції, політичній еліті на те, що ми відстали від західних країн на 50–100 років».

2.Валентина Кирилова, директор видавництва Соломії Павличко «Основи»

«Я добре пам’ятаю той час. Це була моя остання студентська весна на історичному факультеті. Ми не чекали жодних роз’яснень від викладачів кафедри історії КПРС. Ми все давно розуміли, жадали змін, хотіли правди та свободи. Або хоча б їхньої ілюзії. Курс на перебудову? Дайош перебудову! Ми потребували зміни напрямку руху, ми втомилися рухатися в нікуди. Це була надія».

3.      

4.     Сергій Шевчук

«Пригадую, як ми захоплювалися «раннім» Горбачовим, як збиралися біля екранів телевізорів, коли він виступав із промовами, кожна з яких розвінчувала великий міф. Слова були красивими, але за ними не виявилося діла».

Індивідуальні відповіді учнів за методом ПРЕС:

1. я вважаю, що.. (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваш погляд).

2. тому, що… (наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції).

3. наприклад...  (наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони підсилять вашу позицію).

4. отже,... таким чином...  (узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто, це є заклик прийняти вашу позицію).

V. Підсумки уроку Розв’язання проблемного питання

- Чи справедливе, на вашу думку, твердження деяких західних політологів про

перебудову" як про "революцію в СРСР"? Чому?

VІ. Рефлексія

Михайло Жванецький в період перебудови пожартував так «Скажіть, перебудова вже відбулася, чи буде ще гірше?» Як ви думаєте, чому з’явився цей жарт?

VІІ. Етап оцінювання та самооцінки роботи на уроці.

VІІІ. Домашнє завдання:

1.     Опрацювати матеріал підручника (23-24 параграф)

2.     прочитати ст.204-205. підготувати матеріал про односельців – учасників ліквідації аварії на ЧАЕС